"Сварки" як національний спорт? Чому українці активно конфліктують в мережі, пояснює соціальний психолог.

В українських соцмережах не минає і тижня без публічної суперечки, наприклад, у випадку з гучним фрагментом інтерв'ю журналіста Віталія Портнікова щодо мобілізації (причому не всі коментатори переглянули відео).

Лише за місяць ми, як суспільство, встигли посваритися навколо, принаймні, чотирьох "благодатних" тем. Зокрема, не підбирали слів при критиці частково згенерованої ІІ обкладинки книги видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", дісталося саблі Мазепи на рингу в Ер-Ріяді та Ханукиї на Майдані.

Чому "срачі" так популярні, чому українці так воїнствують за екранами, і чи є це нашою особливою рисою, "Телеграфу" пояснив політичний психолог, головний науковий співробітник відділу психології мас і спільнот Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Вадим Васютинський.

Самостверджуватися за рахунок інших. Чому це популярно

Рівень цього явища приблизно однаковий у різних суспільствах, говорить Васютинський. Однак його трохи менше в демократичних суспільствах, де громадяни вже звикли до свободи слова, і це давня традиція.

"Чому здається, що у нас цього явища відносно більше? Ми — молода демократія, яка відносно недавно набула цю свободу. 30 років — це зовсім недавно в історичному та психологічному контексті. Внутрішні потреби не змінюються через рік чи два, це справа покоління. Коли люди, які були позбавлені можливості вільно висловлюватися, її отримують, то спочатку бояться і не наважуються щось сказати. починають діяти. І в багатьох випадках неадекватно, зловживають цією свободою", — зазначив Васютинський.

Другий момент – психологічний. В основі зловживання свободою та образами когось лежить необхідність самоствердження. За словами психолога, кожна людина потребує самоствердження в суспільстві. Ця риса відрізняється у кожної людини: хтось самостверджується на кожному кроці, у кого потреба малопомітна.

"Ця потреба йде з дитинства і найбільше загострюється в підлітковому віці, коли дитина намагається стати дорослою людиною. У цьому прагненні він вчиться бути самостійним, досягати результату, нести за це відповідальність… Коли підліток потребує самоствердження, проявити себе, викликати інтерес до себе, захоплення собою якимись адекватними способами — в інтелекті, мистецтві, спорті — з ним менше проблем. Але досягти визнання такими адекватними методами може тільки меншість — 10%, може, 20%. Більшість не має таких методів, щоб привертати до себе увагу", — говорить Васютинський.

Тому частина підлітків, особливо хлопців, вдається до самоствердження через приниження інших людей. Мовляв, якщо я принижую людей навколо себе, то таким чином я в своїх очах стаю вищим і самостверджуюсь.

Подібна поведінка підлітків зберігається у певної частини дорослих.

"Вони охоче всього, найбільш ефективно використовують цей спосіб самоствердження через приниження інших. Це меншість. Але це дуже помітне меншість. Вони, як правило, активні. Офлайн таких людей недолюблюють, часто остерігаються", — говорить Васютинський.

Інтернет зробив таких людей більш помітними

До появи інтернету це все не було так помітно. Так, потреба самоствердитися шляхом приниження інших існувала, але мережа дозволила проявитися таким особам.

"Інтернет дав можливість кожному з нас заявити про себе на весь світ. Зараз ти можеш це зробити як завгодно, кому завгодно куди завгодно. Наприклад, жорстко наїхати на політика, співака, блогера, на когось свідомого. Обізвати, принизити і відчути себе задоволеним". Ти досяг задоволення цієї потреби, мовляв, який я молодець. І не тільки перед самим собою, але і перед тими, хто буде читати", — розповідає психолог.

Можливість заявити про себе на весь світ є спокусою. Вона провокує людей заявити про себе агресивно.

"Ті спеціалісти, які обґрунтовано оцінюють когось, роблять це в більшості випадків неагресивно. Бувають політичні баталії, дискусії, але в більшості своїй вони не вживають там лайки, уникають принижень. Чаще до принижень вдаються малокомпетентні люди і цим заповнюють нестачу компетентності (про яку вони не підозрюють). Вони подавляють агресивним тиском і напором", — пояснив Васютинський.

До цього додається анонімність спілкування в інтернеті. Люди ховаються за своїми анонімними аватарами і не розкривають свою особистість.

"Багато з них відчувають задоволення від того, що можуть висловити свою думку анонімно, написавши що завгодно. Соціальні психологи давно відзначили цю особливість інтернет-комунікації. Такі запеклі дискусії в мережі набагато більш різкі, ніж у реальному житті", — зазначає експерт.

В інтернеті тут нічого не обмежує, ви не залежите від цієї людини. Анонімне спілкування — наче ненастояще. А з іншого боку, воно також задовольняє наші потреби самостверджуватися.

Ефективність різких висловлювань в інтернет-срачах дуже перебільшена.

Але людям здається, що вони десь сказали? і все це одразу сприйняли як істину.

Чому суспільство завжди буде сперечатися

Що стосується ситуації з Портніковим, то він дійсно зачепив деякі комплекси значної частини суспільства, яка не хоче воювати, говорить Васютинський. Це був випадок, коли Портніков насипав солі на рану.

"Але тут зреагувала частина людей, всячески уникаючих цього самого участі. Люди намагаються це якось пояснити. Вони ж не хочуть думати, що я боягуз і мерзавець, а навпаки повинні якось інтерпретувати і виправдати. Одне з популярних виправдань — чому я повинен воювати, а діти депутатів не воюють. Я не знаю відсотків, але це (твердження, що представники еліти та їхні діти не воюють – Ред.) не зовсім правда. Портніков, фактично, цей аргумент знецінив… Йому часто властивий такий і