"Лотерея" для ухилянтів: як суди карають тих, хто уникає мобілізації, і чому можуть призвати навіть засуджених.

До п’яти років позбавлення волі! Саме таке суворе покарання передбачене статтею 336 Кримінального кодексу для тих, хто ухиляється від мобілізації. Офіційної статистики щодо кількості ухилянтів в Україні, звичайно, немає, проте за даними ЗМІ йдеться, принаймні, про сто тисяч чоловіків, які перебувають у розшуку за лінією ТЦК. Це вдвічі (!) більше, ніж загальна кількість ув'язнених у всіх в'язницях та СІЗО країни. У такому випадку, якщо давати реальні терміни кожному ухилянту, то жодна пенітенціарна система цього не витримає.

Як суди вирішують цю проблему і які насправді покарання отримують ті, хто ховається від мобілізації, досліджував “Телеграф”.

В Єдиному реєстрі судових рішень ми проаналізували близько 50 вироків за статтею 336 “Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації”. В основному судова практика у таких справах реалізується за двома основними сценаріями:

Сценарій перший – угода зі слідством і умовний термін

Тут все просто: якщо максимальний термін покарання за злочин становить не більше п’яти років позбавлення волі, то суд на свій розсуд може ухвалити рішення про звільнення від відбування покарання з випробувальним терміном. У КК є така опція. У цьому випадку між слідством та обвинуваченим укладається угода про визнання вини.

Таким, наприклад, був вирок Томаковського районного суду Дніпропетровської області. Обвинувачений проігнорував бойовий повістку і не з’явився в ТЦК.

“Він пояснив, що в армії не служив, має кілька захворювань. Крім того, пережив ДТП, внаслідок чого його здоров'я було пошкоджено. В даний час він має матір віком 72 роки, за якою здійснює догляд”, — йдеться в матеріалах справи.

Однак ВЛК визнала обвинуваченого придатним, а отже, неявка за повісткою вже є ухиленням від призову і вирок – три роки позбавлення волі. Але завдяки угоді про визнання вини реальне покарання за цією справою – один рік умовно.

Або справа, яку розглядав Ленінський районний суд міста Кіровограда, де обвинувачений після проходження ВЛК просто написав заяву про відмову від мобілізації. Тим не менш, “щире каяття, що виразилося в щирому осуду своєї поведінки, висловленні шкоди з приводу скоєного, бажанні виправити склалася ситуацію” стало пом’якшуючою обставиною. Суд затвердив угоду сторін і замінив чотири роки в’язниці на два роки умовно.

Схема для ухилення?

Здавалося б, існуюча схема, щоб “відкосити”: відмовився від мобілізації, отримав умовний вирок і гуляй (адже засуджених мобілізують лише за власним бажанням). Але ні!

По-перше, саме умовно засудженого все ж можна мобілізувати і проти його волі. У законі “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” відсутня пряма заборона на призив такої категорії призовників, а наказ Міноборони № 337 допускає “мобілізацію засуджених, звільнених від відбування покарання з випробувальним терміном”.

– Заборони на це немає, – підтверджує в коментарі “Телеграфу” юрист Олександр Золотухін. – Але з іншого боку, людина відбуває покарання і по суті не належить сама собі, а є у розпорядженні центру пробації. В іншому випадку можна вважати, що засуджений не відбув термін, призначений на розгляд суду.

– Мобілізація неможлива тільки для осіб, які відбувають покарання за тяжкі злочини (більше 10 років). А всі інші підлягають мобілізації. Все, що має термін до 10 років, та ще й умовно – підлягає мобілізації, — додає “Телеграфу” адвокат юридичної компанії “Riyako& Partners” Єкатерина Аніщенко.

Таким чином, вибір для ухилянтів не багатий: або мобілізація без судимості, або все ж мобілізація, але з судимістю в біографії.

По-друге, далеко не всі суди виносять такі “легкі” вироки за статтею 336 і відпускають ухилянтів на умовний термін.

Сценарій другий – реальний термін науку іншим

Тут все ще цікавіше. Розглянемо як приклад вирок Тисменицького районного суду Івано-Франківської області.

Тут обвинувачений також не з’явився за бойовою повісткою “Оскільки не був готовий проходити військову службу і повинен був займатися літніми батьками”, — зазначається в матеріалах справи.

Обвинувачений мав на утриманні двох малолітніх дітей, “свою провину визнав повністю, у скоєному кається, осудив свою протиправну поведінку, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення”. Більше того, на суді свідчив представник органу пробації, який підкреслив, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. Але вироком був не умовний, а реальний термін – один рік позбавлення волі.

Чому? Справа в тому, що в таких випадках суди керуються позицією Верховного Суду: “з урахуванням ситуації, що склалася в країні – збройної агресії РФ і конституційного обов’язку кожного громадянина щодо захисту Батьківщини, умисне нетяжке злочин представляє значну суспільну небезпеку. Тому звільнення від відбування покарання створює в очах громадян і суспільства в цілому негативне враження безладу і безкарності”.

Таку ж позицію зайняв Балаклійський районний суд Харківської області, коли призначив ухилянту три роки позбавлення волі.

“Подібні дії демотивують інших осіб, які підлягають мобілізації, знижують рівень військової дисципліни та боєздатності підрозділів Сил оборони України”, — йдеться в матеріалах справи.

І Луцький міськрайонний суд Волинської області, коли арештував ухилянта на 3 роки і 6 місяців.

“Хоча формально злочин і відноситься до категорії нетяжких, однак фактично спрямоване на зрив мобілізації