Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці пояснює, чи законно звільнити працівника за власним бажанням під час тимчасової непрацездатності.
Трудове законодавство чітко розмежовує звільнення за ініціативою роботодавця та звільнення за ініціативою працівника.
У мирний час, відповідно до частини третьої статті 40 КЗпП України, не допускалося звільнення працівника за ініціативою роботодавця в період його тимчасової непрацездатності.
В умовах воєнного стану, згідно зі статтею 5 Закону України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», допускається звільнення працівника за ініціативою роботодавця в період його тимчасової непрацездатності з вказівкою дати звільнення, яка є першим робочим днем, що настає після дня закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеного в документі про тимчасову непрацездатність.
Разом з цим звільнення в період тимчасової непрацездатності з інших підстав, які не стосуються ініціативи роботодавця, зокрема за власним бажанням, ні в мирний час, ні в період дії воєнного стану, законодавством про працю не заборонено.
Так, відповідно до вимог статті 38 КЗпП України, що регламентує порядок розірвання трудового договору за ініціативою працівника, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця в письмовій формі за два тижні.
При цьому в цій нормі чинного законодавства відсутня заборона на звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності.
Отже, звільнення працівника за його бажанням під час тимчасової непрацездатності законодавством про працю не заборонено, і, відповідно, роботодавець має право звільнити працівника за власним бажанням під час лікарняного.
Якщо дата звільнення працівника припала на час його перебування на лікарняному, і працівник при цьому не відкликав свою заяву про звільнення, роботодавець звільняє працівника тією датою, яку працівник вказав у заяві про звільнення, або після закінчення двотижневого терміну попередження.