Його твори публікували в США та Японії, а на батьківщині отримав 10 років таборів: ким був Василь Барвінський.

Василь Барвінський – видатний український композитор, піаніст і педагог, який залишив значний слід у музичній культурі XX століття. Він перший український композитор, чий нотний матеріал отримав визнання на міжнародній арені та був опублікований у таких престижних видавництвах, як "Peters", "Universal Edition" і "Nakamura".

Його твір "Шість мініатюр на українські теми" став справжнім феноменом: тисяча екземплярів розійшлася всього за чотири місяці у 1925 році, що було нечуваним успіхом для української музики того часу. Бела Барток, видатний композитор, високо оцінив ці композиції, відзначивши їх оригінальність і глибину. Проте життя і творчість композитора тісно пов'язані з історичними подіями, які формували українську національну ідентичність.

Ранні роки та освіта

Василь Олександрович Барвінський народився 20 лютого 1888 року в Тернополі в родині, що славилася культурними традиціями. Його батько, Олександр Барвінський, був видатним педагогом і політиком, а мати, Євгенія, керувала місцевим хором. Завдяки їхньому впливу Василь з раннього віку зацікавився музикою та літературою.

Після закінчення Львівської консерваторії він продовжив навчання в Празі, де під впливом композитора Вітезслава Новака почав активно досліджувати українську музику. Саме в цей період він створив своє перше велике твір — "Українську рапсодію".

Творча діяльність

Повернувшись до Львова в 1915 році, Барвінський став директором Вищого музичного інституту імені Миколи Лисенка. Він активно займався викладацькою діяльністю та написанням музичних творів, серед яких кантати на слова Тараса Шевченка та увертюра до опери "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці". У 1930-ті роки композитор склав збірники народних пісень для фортепіано та дитячі п'єси.

Барвінський також брав участь у розвитку музичного життя Галичини, виступаючи на радіо та організуючи концерти. Його творчість відзначалася різноманіттям жанрів: він писав кантати, ораторії та інші музичні форми.

Політичні репресії

З приходом радянської влади в 1939 році Барвінського обрали до складу Народного Зібрання Західної України. Проте після Другої світової війни його кар'єра різко змінилася. У 1948 році композитора заарештували за звинуваченнями в "буржуазному націоналізмі", а його твори були спалені. Він провів десять років у мордовських таборах, де був змушений підписати угоду про знищення своїх рукописів.

Повернення та спадщина

Василь Барвінський повернувся до Львова в 1958 році. Проте його творчість залишалася під забороною до кінця 1980-х років. Він помер 9 червня 1963 року і був похований на Личаківському кладовищі у Львові. Лише після горбачовської Перебудови його ім'я почало повертатися в українську музичну культуру.

Барвінський залишив після себе багатий спадок, який продовжує надихати нові покоління музикантів. Його життя – яскравий приклад боротьби за культурну ідентичність України в умовах політичних репресій та соціальних змін.

Раніше "Телеграф" повідомляв, що помер відомий український композитор Левко Дутковський. Найбільш відомий як засновник легендарного вокально-інструментального ансамблю "Смерічка".